Теоретичні засади гендерного виховання

Інтеграція ґендерного компоненту в системі дошкільної освіти

Інтеграція – це система, що пропонує об’єднання, з’єднання, зближення навчального матеріалу в єдине ціле. Інтеграція одночасно є метою і засобом. Як мета інтеграція допомагає дітям цілісно сприймати світ, пізнавати красу навколишньої діяльності у всій її різноманітності. Як засіб інтеграція сприяє набуттю нових знань.

Визначимо насамперед сутність понять «гендер» і «стать».

Стать – це сукупність тілесних, фізіологічних та поведінкових ознак, на підставі яких індивіда вважають хлопчиком (чоловіком) або дівчинкою (жінкою).

Ґендер – це соціально-психологічна стать людини, сукупність її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, що проявляються у спілкуванні і взаємодії.

Поняття «стать» пов’язують з біологічними характеристиками за сферою сексуальної поведінки, що істотно ускладнює обговорення проблем, пов’язаних зі статтю. Популярне сьогодні поняття «ґендер» містить ідею соціального моделювання та репрезентації статі у різних ситуаціях взаємодії.

Інтеграція ґендерного компоненту у безперервну педагогічну освіту, на думку багатьох сучасних зарубіжних та вітчизняних теоретиків, є одним із визначальних факторів упровадження ґендерного підходу в роботу дошкільних навчальних закладів. На думку Л. Штильової, засвоєння і сприйняття ґендерної парадигми для педагогів «сприятиме звільненню професійного бачення від статево–рольових стереотипів як специфічних та серйозних бар’єрів сприйняття особистості дитини, допоможе сконцентрувати увагу на реальних задатках і здібностях учнів різної статі». Зрозуміло, що робота над будь–якою новою справою супроводжується певними труднощами, усвідомлення яких важливе для їх успішного подолання. З одного боку, відсутність досвіду ґендерного виховання, неможливість застосування ряду методів та принципів ґендерної освіти внаслідок причин (недостатня кількість методичних посібників, рекомендацій) дали про себе знати з самого початку. З іншого боку, нова тематика, яка для багатьох педагогічних працівників здавалась у певній мірі радикальною, не завжди адекватною, сприймається з погляду на психологічний супротив, що часто виникає, коли ми зіштовхуємось з чимось новим і незвичайним.

Не завжди розумілась потреба впровадження гендерних уявлень у навчально–виховний процес. Не кажучи вже про велику місію у формуванні ґендерної культури особистості, як необхідної передумови існування демократичного суспільства. Це можна пояснити тим, що більшість сучасних освітніх працівників відчули на собі вплив традиційної освіти, що пов’язана з традиціями есенціалізму (представляє абсолютну істину) та біологічного детермінізму, в основі яких лежить статево-рольовий підхід у вихованні особистості. Він залишається домінуючим у сучасній педагогіці. Тому саме педагог є носієм патріархальних (право людини) ґендерних стереотипів і секситських (негативні статеві вчинки, сталий розвиток, сексуальне домагання) установок по відношенню до хлопчиків і дівчаток.

Інтеграція ґендерного підходу здійснюється згідно з адміністративною або самодіяльною стратегією, досягаючи локального чи глобального масштабу. Послідовна інтеграція ґендерного підходу в освітньо–виховне середовище навчального закладу закономірно приводить до інституалізації нового – ґендерного компонента змісту освіти й виховання дітей.

Інтегрувати ґендерний підхід в освітньо–виховне середовище навчального закладу означає спроектувати, методично забезпечити й реалізувати практично всі елементи нової гуманістично зорієнтованої технології організації методичної роботи педагогічних кадрів, мета якої – формування професійно важливих якостей особистості педагогів – ґендерологів як нового покоління кадрів сфери освітніх послуг, здатних успішно виконувати завдання ґендерної соціалізації та виховання дітей. Серед них чисельне місце посідає професійна компетентність педагога з ґендерного виховання.

Гендерна компетентність педагога являє собою структуровану систему знань про людину як індивіда, індивідуальність, особистість, а також професійно важливих (гностичних, інформаційних, комунікативних, організаційних) умінь, які набуваються одночасно з її власним досвідом.

Професійна компетентність з ґендерного виховання дітей – це новий і найважливіший аспект професіоналізму особистості і діяльності сучасного педагога, яка являє собою сутність як складно структуроване новоутворення, що має у своєму складі три провідних компоненти:

Предметно - змістовний, який задає та відображає суть концептуальних засад у розумінні феноменів ґендеру і ґендерного підходу в освіті;
Операційно – діяльнісний, що орієнтує на виконання специфічних функцій професійної діяльності, пов’язаних із ґендерним вихованням дітей;
Особистісно – професійний, який обіймає зону розширення суб’єктивного простору професіонала через подолання власних застарілих ґендерних стереотипів й усвідомлення своїх нових потенційних можливостей самореалізації в усіх сферах життєдіяльності.

Інтеграція ґендерного підходу в освітньо–виховне середовище дошкільного навчального закладу забезпечує ефективність розвитку професійної компетентності педагогів із ґендерного виховання, але слід застосовувати для цього інноваційні засоби і форми методичної роботи, а саме: розроблення ґендерних проектів, конкурси, конференції, майстер – класс, семінари, круглі столи. На цих заняттях педагоги можуть обговорювати свій досвід та проблеми, пов’язані з упровадженням ґендерних підходів у навчально–виховну роботу ЗДО.

А найважливіше те, що робота у сфері ґендерної освіти, як і в іншій діяльності, має бути безперервною. Тоді буде бажаний результат.

Таким чином, ґендерний компонент у системі дошкільної освіти постає як один із важливих принципів, покликаний змінити традиційний напрям навчально–виховних дій у роботі педагога. Він має стати складовою цілі, спрямованої на створення більш рівноправного та демократичного суспільства, у якому задекларовані принципи ґендерної справедливості.